облігація

-ї, ж.

1) Цінний папір, що дає його власникові прибуток у вигляді процентів або виграшу.

2) Боргове зобов'язання, видане державою або підприємством на певних умовах під час випуску внутрішньої позики.

••

Безпроце́нтні обліга́ції — облігації, за якими дохід не виплачується, але їх власник має право купити відповідні товари або послуги, під які випущені позики.

Держа́вні обліга́ції — облігації, емітентом яких є держава.

Довготерміно́ві обліга́ції — облігації з терміном погашення, що перевищує декілька років.

Житлова́ обліга́ція — цільова облігація, яка засвідчує внесення її власником коштів на будівництво житлової площі певної величини.

Забезпе́чена обліга́ція — облігація, забезпечена активами емітента.

Заставна́ обліга́ція — один із видів цінних паперів, які котируються на біржі і пов'язані з іпотечним кредитом.

Звича́йні обліга́ції — облігації, що не конвертуються в акції, але їм властива можливість дострокового погашення черех викуп емітентом.

3) Одна із форм фіктивного капіталу.